Новий пакт між Польщею та Францією: що він означає для обох країн
У польського прем’єр-міністра Дональда Туска та президента Франції Емманюеля Макрона підписали новий Договір про Посилене Співробітництво та Дружбу між Республікою Польща та Французькою Республікою. Документ було підписано в символічному місці – Нансі, де колись жив король Польщі у 18-му столітті, Станіслав Лещинський. Новий польсько-французький договір замінює угоду 1991 року та став першим таким договором, який Франція підписала з країною, з якою не має спільного кордону. Договір передбачає щорічні спільні засідання уряду та відкриває шлях для укладання подальших угод у галузі економіки та ядерної енергетики, але, згідно з польським прем’єр-міністром, “абсолютно найважливішою була взаємна гарантія безпеки”. Договір передбачає положення про взаємну військову допомогу та білятеральні гарантії безпеки. Ядерний парасоль? Сам договір нічого не гарантує, але він відкриває двері для укладання подальших угод, включаючи у галузі оборонних технологій та ядерного парасоля. Він повинен бути розглянутий в першу чергу як вираження політичної волі, а не конкретного зобов’язання. Шлях до визнання Польщі як важливого інтересу Франції – що потрібно згідно з ядерною доктриною Франції – ще довгий. Спекуляції про включення у ядерний парасоль тривають в Польщі вже деякий час. Громадське обговорення торкнулося участі в програмі Нуклеарного партнерства з США, але це зараз, здається, малоймовірно.
Польща має один ядерний реактор, який використовується для наукових та медичних цілей. Реактор зупинено; він повинен був відновити роботу у п’ятницю, 9 травня, але через проблеми з продовженням ліцензії на експлуатацію процес був відкладений. У 1999 році розпочалася перехід від високозбагаченого урану до низькозбагаченого палива. Цей перехід був відповіддю на міжнародні ініціативи, спрямовані на обмеження поширення високоризикових ядерних матеріалів. З огляду на поточну загрозу з боку Росії, Польща, ймовірно, двічі подумає, перш ніж ухвалити таке рішення – так само, як Україна могла б перед підписанням Будапештського Меморандуму. Під час прес-конференції польський прем’єр-міністр зауважив, що Польща та Франція також підписали договори в 1939 році, якраз перед початком Другої світової війни. Після вторгнення Німеччини в Польщу Франція та Об’єднане Королівство дійсно оголосили війну Гітлеру, але тільки на декларативному рівні. Польщі не було надано жодної військової допомоги, і їй довелося захищати себе, і війна охопила Європу та весь світ на шість років. Підписання договору важливе, але в значній мірі символічне. Воно відкриває шлях до ближчого співробітництва, але для цього потрібні зусилля та постійна політична воля з обох країн – щось, що не можна вважати за відоме в умовах політичної нестабільності та в довгостроковій перспективі. Однак як це не дивно, ця подія та візит німецького канцлера Фрідріха Мерца за день до цього – відповідно до Франції та Польщі – свідчать про бажання відновлення роботи Трикутника Веймару з Франції, Німеччини та Польщі. Згуртованість зусиль європейських країн також є результатом непередбачуваних політик Сполучених Штатів.
